П`ятниця, 24.11.2017, 11:08
Вітаю Вас Гість | RSS

ЗНО
Слова допомагають
Преветивна освіта
Протидія насильств
Статистика

Історія МВЗШ №1

Вечірня (змінна) школа називалась школою для дорослих, вона являлася школою для одержання середньої освіти

керівників нижчої та середньої ланки, бригадними майстрами начальників цехів.

В 1943 році вона була перейменована в школу робітничої молоді.

Жизнь в движении доказана давно
У
движенья есть свое начало.

Мною движет правило одно-
Не стоять подолгу у причала.

А когда мне повелит судьба
Приготовиться к большому старту 

Вспомню, что заветная мечта

Началась вот здесь, у школьной парты.

                                                                                                                              Поет Володимир Лейкін, випускник нашої школи 1968 року..

Гортаючи сторінки історії школи…

                Свою історію Мелітопольська вечірня (змінна) школа № 1 починає з 1936 року.Тоді вона називалася школою для дорослих та  була розташована за адресою: м. Мелітополь, вул.Карла Маркаса, 27. Характерною рисою школи того часу було те, що вона являлася школою для здобуття середньої освіти керівниками нижчої та середньої ланки – бригадирами, майстрами, начальниками цехів, працівниками сільського господарства. 

             Одразу ж після звільнення Мелітополя (1943 рік) від німецько-фашистських загарбників поновилися заняття в вечірній школі. Цього ж року рішенням Ради народних Комісарів школи для дорослих були перейменовані в школи робітничої молоді. Створення їх було викликано необхідністю дати можливість вчорашнім молодим воїнам і працівникам тилу здобувати середню освіту без відриву від виробництва. 

                1944 року наша школа стала називатись СУРМ № 1. В першому післявоєнному році в ній навчалось 72 учня, із них в 10 класі лише 11 учнів. Серед перших випускників були Кутищев А.В, Захарі І.М., Лихобабін І.П., Ігнатьєв Ф.Р., Сидоренко В.М., Ковальов П.С. та інші.

               В нелегких умовах проходили заняття: замість скла вікна були закладені скляними банками і пресованою соломою, учні отримували жалюгідну хлібну пайку. Приходячи до школи, вони приносили з собою по декілька полін дров, щоб топити піч, писали на неякісному папері, підручників не було.  

              Але труднощі не зломили у колишніх фронтовиків волю до знань, вони наполегливо ними оволодівали. В ці тяжкі післявоєнні роки в школі працювали вчителі-ентузіасти, які не шкодуючи сил і часу, віддавались улюбленій справі. Серед них перші вчителі Броднияцька О.С., Черкашин, Хитров О.Я. та інші.

             Уже до 1945-1946 навчального року в школі навчалось 95 осіб. Незамінним директором школи з 1946 по 1967 рік був Чепіков Ф.Ф., завучами Пушкар Г.Ф., Спасов Л.М. 

             Великий внесок у розвиток і становлення школи зробив, нині покійний, Горський М.П., який працював у школі з 1956 по 1993 роки. Не один десяток років пропрацювали в школі вчителі-ветерани Панасенко А.Ф., Чабала С.П., Божко Т.М., Дроздова Л.Є., Ковальова Л.Т., Удовиченко Г.Л., Новік Л.3. Віочина П.К., Бочарнікова К.К., Фещенко Є.В., Кобка Л.П., Тюріна Л.С.

Всі названі вчителі були справжніми  майстрами педагогічної справи, залишивши у випускників різних років найкращі спогади від проведених цікавих уроків та  захоплюючих заходів.

            3 1963 року школа двічі була представлена на постійно діючій виставці в м. Києві. В травні 1973 року досвід сумісної роботи школи і моторного заводу
були заслухані на Президіумі республіканського комітету профспілки і громадськості.

             Пройшли роки. Школа стала однією з кращих у місті. Згодом, із семи шкіл робітничої молоді залишилась тільки одна, колектив якої шукає все нові форми і підходи в навчанні. Між тим життя міцно тримає на плаву цю школу і по-своєму переконує: без неї обійтись неможливо. Не підлягає сумніву високий соціальний, гуманістичний сенс вечірньої освіти. Більш того – наявність подібної системи завжди було, є і буде однією із гарантій демократичності і доступності освіти для всіх.

            Але змінюється життя – змінюється і вечірня школа. Вона шукає нових підходів в рішенні своїх педагогічних задач і прагне уваги до наболілих проблем, бережливого ставлення до накопиченого досвіду, поваги до нелегкої праці своїх вчителів.

            Авторитет школи особливо виріс у 70-ті роки, коли школу очолювали відмінники народної освіти України Директор Карпуша Р.О. та завучи Столяренко А.Ф., Горський М.П. Більше 24 років директором школи працювала Пономаренко В.І. Школа була розташована на вул. Дзержинського (зараз вул. Інтеркультурна), 27, у домі міського голови, купця Івана Єгоровича Черникова.

           Базовим підприємством школи був моторний завод, де за час існування школи навчалися його працівники. 70% робітників і службовців пройшли через нашу школу. Школа
пишається, що вона була цехом знань, де здобували освіту моторники.

           В 1978 році на базі вечірньої школи організовується Центр освіти дорослих (ЦОД). Експериментальна робота навколо Центру освіти дорослих велась у декількох напрямках: сумісництво освітньої і професійної підготовки.

            На базі медичного училища, бухгалтерської школи відкриваються двохрічні мед-класи і класи бухгалтерів. Більшість випускників цих класів стали студентами Мелітопольського медичного училища, Харківського житлово-комунального технікуму. Відкриваються класи, що готують вихователів дошкільних закладів.

            На базі бухгалтерської школи, УПК № 1 та № 2 школа готувала операторів ЕОМ, молодших медичних сестер, перукарів, секретарів-машиністок, діловодів, токарів, малярів-штукатурів, швачок. Про це свідчить постійне збільшення бажаючих навчатись. Школа працює в дві зміни. Підвищується соціальна значущість школи, її можливість ефективно вирішувати проблеми молоді. Школа стала приймати до себе підлітків 14-15 років і в результаті вечірня школа по суті перетворилась в школу для "підлітків із проблемами".

            Незважаючи на невеликий педколектив, маючи великий досвід роботи з підлітками і дійсно люблячих вечірню школу, своїх вихованців випускники не забувають вчителів, шкільні роки, приходять в школу, приводять своїх дітей і онуків.

           Школа пишається своїми випускниками, які продовжують навчатись і закінчили середні та вищі навчальні заклади міста і країни: Ялпачик Ф. С. – кандидат технічних наук Мелітопольської Таврічної академії, Мельник А, Кудрявцев Р. та інші. Випускниками Мелітопольського педагогічного університету стали: Фуаджи С., Волкова О., Віденко Н., Главицька Л., Іванова Ю., Кулінічева О.. Паскалова О., Єременко О.; Міроненко Н. – випускниця школи медучилища, працює викладачем в училищі. Бардін Д., Сергієвич О., Донський
Ю. – випускники Харківського житлово-комунального технікуму, Воткінськ О., Позняков М. та інші – випускники Мелітопольської Таврічної академії; Каплюхін
В., Микало М., Сабіна Н. – випускники Мелітопольського державного промислово - економічного технікуму, Постол С. – випускник Дніпропетровської школи міліції, Мохнатко А. – випускник Київського інституту культури, Денисенко Н. – випускник Львівського м'ясо-молочного технікуму й багато інших.

         У 2003 р. Сталася важлива подія в житті всього колективу - ми переїхали до нової будівлі за адресою вул. Пушкіна, 95. Протягом всього літа, всю свою відпустку|відпуск| вчителі робили|чинили| ремонт в «новій» школі, вкладаючи всі свої відпускні. І через 2 місяці школа відчинила свої двері перед учнями.

        1938… Вечірня школа називалася «Школою для дорослих». Пройшло 79 років. У зв'язку з перебудовою суспільства|товариства| змінилися функції школи. Причини різні, але|та| головна|чільна| - соціальне неблагополуччя останнього десятиліття. Воно суттєво відобразилося на дітях. Втрачена мотивація до навчання, ідеали і віра, пропаганда бездуховності. У школу прийшли різні і зовсім непрості діти, діти, які вимагають постійного індивідуального підходу. Тут вчаться ті, хто не зміг засвоїти вимоги денної школи, ті, у кого неадекватна поведінка, діти з|із| сімей, в яких байдуже ставляться до навчання своїх дітей - не хочуть або не можуть їх виховувати. Змінюється віковий склад учнів. Зростає|росте| кількість дорослих, які колись залишили навчання|навчання| в школі і пішли працювати, подорослішали і усвідомили, що загальна|спільну| середня освіта – необхідна|утворення|, аби|щоб| здобувати вищу.

          Родинні (сімейні) династії в нашій школі – це вже традиція. Батьки-вчителі|учителі| передають свій талант дітям, які йдуть їхніми стопами. Свою педагогічну діяльність в ній почала (зачинали) дочка директора Чепікова Ф.Ф. – Лиско Зінаїда Федорівна, в 1955 році прийшла працювати вчителем (учителем) математики. Мати (теперішнього) директора Пономаренко В.І. – Божко Тетяна Михайлівна, з 1949 року по 1974 рік – вчитель|учитель| хімії і біології. Онука Чепікова Ф.Ф. закінчила вечірню школу, а онука Божко Т.М.  зараз працює разом із нами – це Корець Тетяна Геннадіївна, теж  учитель хімії і практичний психолог школи. 14 років пропрацювала у вечірній школі вчителем (учителем) географії Оленич Наталія Анатоліївна з 1970 – 1984 рр. На її зміну прийшла донька Оленич Ольга Валентинівна, яка працювала в  нашій школі з 2000-2014 рр. вчителем|учителем| фізики та педагогом-організатором.

          Аналізуючи роботу педколективу за останні роки, його успіхи і невдачі, школа знайшла рішення: в першу чергу, потрібно будь-якими педагогічними засобами знайти контакт із підлітками, які прийшли до школи, дати їм можливість повірити в свої сили, допомогти подолати негативне ставлення до подальшої освіти.

          Школа перетворилася на школу для «важких підлітків». Саме у цей період в школу прийшли молоді фахівці|спеціалісти|: Корець Т.Г., Галета О.В., Тривайло С.В., Аркадьєва С.М., Мігуля О.А, Оленич О.В., Шкурко Т.Ф., Гаврилова М.О., Гамора О.В., Лисицина С.Ю., Мельник Ю.Л.

          Кажуть, що без минулого немає майбутнього. Ми свято шануємо традиції нашої школи, досвід|дослід| всіх вчителів-ветеранів. Вечірня школа активно вирішує проблеми соціального захисту учнівської молоді, її адаптації у навколишньому соціумі, створює умови для розвитку учнівської молоді з одночасною корекцією поведінки, вирішує проблеми фізичного і психічного оздоровлення.

          Школа працює в тісному контакті з громадськими та волонтерськими організаціями. З кожним роком покращується матеріально-технічна база школи: відкрито комп’ютерний клас, кабінети обладнано сучасною теле- і відеоапаратурою,  комп’ютери підключено до мережі INTERNET, працює буфет, медичний кабінет, для дозвілля дітей придбано тенісний стіл.

          Ми не стоїмо на місці, прикладаючи всі зусилля, аби нашим учням  було комфортно в нашій школі. Ми одна велика дружня сім'я, яка вміє не лише працювати, але і відпочивати.

          Говорять, не ми вибираємо дороги, а вони вибирають нас. Думка красива, але, мабуть, не на всі випадки життя вірна. Дорогу вчителя люди вибирають самі. Вибирають, твердо знаючи, що без дітей їхнє життя буде нелегким, але щасливішим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Карта
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Урядові сайти

Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтів - uCoz